НЕРУХОМІСТЬ Львів

Монтаж пластикових вікон

Навряд чи хто-небудь буде сперечатися із твердженням, що неправильний монтаж навіть самих "крутих” вікон може звести нанівець весь очікуваний ефект від їхнього застосування. Тому, якщо Ви збираєтеся самостійно монтувати пластикові вікна (а заодно взяти на себе всю відповідальність за якість монтажу ), тоді Вам буде вкрай корисно звернути увагу на ті тонкості й несподівані труднощі, які практично ніде не описані.

Отже: Сама більша проблема полягає в правильному визначенні розмірів майбутнього вікна. Це тим більше важко, що в більшості випадків у прорізі коштує старе вікно, що не дозволяє гарантированно пророчити "а що ж усередині”, і саме на цьому етапі заставляється перша міна вповільненої дії, що перетворює будь-який монтаж у пропасний пошук виходу з тупикового положення.

Людина, що виконує виміри, повинен мати прекрасну просторову уяву й аналітичний склад розум, бути добре знайомим з конструкцією майбутнього вікна й мати особистий досвід монтаж. Повірте, симбіоз цих якостей зустрічається не так вуж і часто, а виховується - не так вуж і просто, тому в більшості випадків обходяться меншими вимогами в надії навмання, а частенько виникаючі проблеми намагаються вирішувати "у робочому порядку” (протягом декількох років). Так що ж повинен ураховувати замерщик, щоб підприємство "не вилетіло в трубу”, а монтажникам не довелося ночувати на об'єктах?

Завмер майбутнього вікна варто робити по обидва боки прорізу: зсередини (із приміщення) і зовні (з вулиці). Обоє цих виміру вкрай необхідні для визначення глибини чверті існуючого віконного прорізу. Очевидно, що вікно повинне бути не менше (!) зовнішніх розмірів прорізу, щоб не "випадати” назовні. А от на скільки більше - залежить від безлічі малопередбачуваних факторів, які ми розглянемо нижче.

Необхідно враховувати той фактор, що існуючий проріз може бути сильно перекошений (особливо в панельних будинках), що приводить до необхідності збільшення розмірів вікна на величину перекосу. Інакше кажучи, щоб не допустити наскрізних щілин між краєм прорізу й краєм віконної коробки, розмір вікна повинен бути більше зовнішнього розміру віконного прорізу як мінімум на 30-40 мм по ширині й 15-20 мм по висоті. Цього можна домогтися двома шляхами: або просто збільшити габаритний розмір віконної коробки, або розширити вікно за рахунок спеціальних додаткових профілів, нащелкивающихся на коробку.

Визначитеся із зовнішнім виглядом вікна з боку вулиці. Деяким подобається, щоб практично вся коробка вікна замуровувалася в стіну й не була видна зовні, а інші воліють показати вікно у всій вроді. У тім же випадку, якщо кращо перший варіант, не забудьте про можливі перекоси віконного прорізу, щоб не перестаратися й не сховати усередину стіни не тільки саму коробку, але й край стеклопакета. Другий варіант є більше кращим через меншу ймовірність помилок і меншої ваги їхніх наслідків.

Не забудьте, що із зовнішньої сторони вікна знизу (а іноді й зверху) повинен бути встановлений відлив для відводу дощової води. Тому нижня крайка коробки вікна повинна бути не нижче зовнішнього краю прорізу (незалежно від способу установки відливу). Це необхідно для того, щоб гарантированно не перекрити спеціальні водовідвідні отвори на зовнішній стороні віконної коробки. Крім того, стик між відливом і рамою (так само як між підвіконням і рамою) обов'язково треба герметизировать, наприклад, силіконом. А взагалі, отлив бажано встановлювати під вікно, щоб виключити будь-яку можливість просочування води в місці їхнього з'єднання. Не слід також забувати й про підвіконня, якому варто теж установлювати під вікно (а не встык до нього), і герметизировать силіконом, що, з одного боку, збільшує механічну міцність з'єднання, а з іншого боку - не допускає просочування вологи через стик під підвіконня. Для того, щоб конденсат (якщо такий утвориться) не стікав під вікно, підвіконня встановлюється з невеликим ухилом униз (СНИП рекомендує ухил в 3 градуси).

Після того, як визначитеся з розмірами майбутнього вікна - зрівняєте їх із внутрішніми (контрольними) розмірами віконного прорізу. Це порівняння дозволяє вчасно виявити механічну помилку в попередніх розрахунках, оцінити, наскільки товстий шар штукатурки прийде накладати на внутрішні укоси, щоб зрівняти їх із краєм віконця, а також чи не прийде "вгризатися” в укоси, щоб Ваше віконце встало на місце. У кожному разі варто прагнути до того, щоб виходило поменше подібної дурної роботи.

Уже не секрет, що при всім різноманітті будівельних матеріалів єдиним застосовуваним на практиці методом герметизації вікна є заповнення стику між віконною коробкою й стіною поліуретановою піною. У списку незаперечних переваг цього варіанта йдуть: відмінна теплоізоляція й герметизація, здатність приймати на себе й рівномірно розподіляти механічні напруги й вітрові навантаження, байдужність до нерівностей поверхонь, що ущільнюються, простота використання й відносна дешевина. Дійсно, більше технологичного методу на сьогоднішній день немає. Але бездумне й недотепне застосування цього способу чревате досить неприємними ускладненнями.

По-перше, піна руйнується (темніє й охрупчивается) під дією сонячного світла й атмосферного впливу, тому її треба обов'язково (!) захищати шаром герметика, штукатурки або, у крайньому випадку, фарби. Але досить глянути на свіжоспечені фасади новобудов, щоб переконатися в тім сумному факті, що практично ніхто не тільки не штукатурить піну, але навіть не удосуживается обрізати її надлишки, що звисають із козирків і стиків, і приобретающие із часом "несподіваний” колір.

По-друге, піна не є гідроізоляційним матеріалом, тому її треба обов'язково (!) захищати від атмосферних опадів будь-яким гідроізоляційним матеріалом (цілком підійде силіконовий герметик або фарба).

По-третє, зовсім недавно з'ясувалося, що навіть висохла піна здатна змінювати свій обсяг під дією температури на величину не менш 5%, а те й всі 10% ! Ну й що? А те, що в результаті цих періодичних "втягувань-випинань” при занадто великій товщині стику (8-12 див) коробка вікна "гуляє” на величину 4-6 мм, що, з одного боку, приводить до руйнування шаруючи штукатурки, що прилягає до вікна, а з іншого боку - до порушення роботи запірних механізмів фурнітури, і вікно те не закривається, то не відкривається - залежно від сезону. У такий спосіб установка "на піну", тобто без механічного кріплення, що широко практикувалася відразу після появи монтажної піни на ринку, не витримує ніякої критики, не забезпечує твердого закріплення вікна в прорізі й не запобігає розпирання коробки піною.